Меморіальний музей-садиба І.С.Козловського
Храм Бориса і Гліба
Національний музей Битва за Київ у 1943 році
Колонада Луна
Меморіальний музей Г.С.Сковороди

Творчі колективи
Творчі колективи
Меморіальний комплекс гетьману України Івану Мазепі та українському козацтву
					
				

Приймальня управління
(044) 286-87-48

Конкурс на заміщення вакантних посад керівників закладів культури

 

 

30 січня 2017 року


виставка «Хатні образи на склі» майстрині народного промислу Матвійчук Ольги Іванівни виставка «Хатні образи на склі» майстрині народного промислу Матвійчук Ольги Іванівни

В КЗ КОР «Київському обласному археологічному музеї», що в с. Трипіллі,  з 30 січня 2017 року представлено  персональну виставку «Хатні образи на склі» майстрині народного промислу Матвійчук Ольги Іванівни з м. Обухів.

 Дана виставка організована з метою просвітницької роботи, відродження давніх традицій живопису, пропаганди українського декоративно-прикладного мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво – це особлива галузь художньої творчості, яка підпорядкована своїм законам розвитку, має свою особливу художньо-образну мову. Основна його мета – естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля. Митці своїми роботами намагаються естетично прикрасити побут людини, її життєдіяльність, сповідуючи основний принцип єдності краси і доцільності. Водночас воно є образною основою життя, формує естетичні погляди людини, активно впливає на її емоції, думки й почуття.

Одна із цікавих направлень декоративно-прикладного мистецтва - живописна техніка малювання ікони, образа на склі, яка має давні традиції як у професійному, так і в народному мистецтві, сягаючи корінням часів Київської Русі, Візантії та Риму. У центральній Європі розвиток цього виду живопису припадає на XVII—ХУІІІ ст.

В Україні живопис ікони  на склі поширився в XIX ст. переважно в Західних регіонах, зокрема, на Буковині, Галичині, Гуцульщині, Закарпатті. Живопис українських майстрів адаптувався і набув самобутніх рис. Ікони на склі, написані без дотримання церковних приписів, пов'язувалися не тільки з релігією, а й з народним побутом та естетичними уподобаннями і призначалися для інтер'єрів сільських хат. Нерідко такі ікони називають народною картиною на склі.

Художня особливість українського живопису на склі виявляє себе яскравим колоритом, багатою декоративністю, площинністю, зображення. Арсенал зображувальних засобів при цьому мінімальний: графічна лінія, обмежена палітра локальних кольорів — червоного і чорного, білого та синього, жовтого та зеленого. Прикметною стилістичною ознакою українського живопису на склі є лінійна розробка площини. Прямі і хвилясті лінії, вільно покладені за формою, створюють м'який плавний контур, який окреслює силуети фігури, риси обличчя, виявляє основне, характерне без зайвих деталей. Ритм ліній оживляє локальні кольори площини, декоративно збагачує композицію. Така манера письма нагадує розпис малярів на скринях чи кольорові розписи на кахлях.

Дивовижний талант творців із народу на повну силу виявився у відчутті кольорів та умінні скупою палітрою надати образові мажорного звучання. Прозоре скло завжди зберігало легкість і дзвінкість барв, а у поєднанні з посрібленою чи позолоченою фольгою ставало ще яскравішим.

Представлені житійні образи „МИКОЛА ЧУДОТВОРЕЦЬ", „СВЯТИЙ ЮРІЙ", „ЕММАНУЇЛ З ІОАНОМ ПРЕДТЕЧЕЮ", „АРХАНГЕЛ МИХАЇЛ" „СВЯТА ВАРВАРА", „ДІВА МАРІЯ ОСТРОБРАМСЬКА",  – зображення ціх святих і в наші часи лишаються улюбленими й розповсюджуваними.

Зображення святих зберігає риси монументальності але відчутні впливи народно-поетичних уявлень і естетичних уподобань майстра. Треба додати, що переплетіння народних традицій у творчість народних митців завжди була  важливим компонентом духовної культури нашого народу.