Меморіальний музей-садиба І.С.Козловського
Храм Бориса і Гліба
Національний музей Битва за Київ у 1943 році
Колонада Луна
Меморіальний музей Г.С.Сковороди

Творчі колективи
Творчі колективи
Меморіальний комплекс гетьману України Івану Мазепі та українському козацтву
					
				

Приймальня управління
(044) 286-87-48

Конкурс на заміщення вакантних посад керівників закладів культури

 

 

28 серпня 2018 року

Вінок пам’яті і шани 

Акваторія Київського водосховища – місце багатьох подій і героїчних битв – від княжих часів, аж до того періоду, як навколишня територія була затоплена під час будівництва Київської ГЕС. Зникли не лише села, житла людей, а й історико-культурні пам’ятки, могили предків… Загалом на території нинішнього Вишгородського району було затоплено 12 сіл. Серед них – Старосілля, одне з найстаріших у Вишгородського краї, з яким пов’язано немало легенд. Одна з них стосується княгині Ольги, на честь якої тут було споруджено храм, який нині також під водою.

В акваторії Київського водосховища, там, де було Старосілля, на воду було покладено вінок пам’яті. Захід приурочений до 27-річниці Незалежності України, 45-річчя створення Вишгородського району, пам’яті жителів затоплених сіл Вишгородського району, полеглих воїнів, які боронили рідну землю у роки визвольних боїв княжих часів, козаччини, становлення української Незалежності на початку ХХ ст., у роки Другої Світової війни, і загиблих під час захисту України уже в наш час, під час російської агресії.

Це глибоко символічне вшанування ініційоване і проведене Вишгородським історико-культурним заповідником, громадською організацією «Асоціація ветеранів Військово-Морських СИЛ України», громадською організацією «Київське військово-історичне товариство» за підтримки депутата Київської обласної ради Андрія Пещеріна. У покладанні вінка взяли участь представники владних органів, ветерани війни та праці, військовослужбовці, представники духовенства, історики, краєзнавці та громадські активісти.

Спочатку був проведений молебень пам’яті на березі Київського водосховища. Цю місію здійснив настоятель Вишгородської церкви святого князя Володимира протоієрей Богдан Николин.

Далі на яхті «Оля» продовжилося вшанування. Тут поминальний молебень провів настоятель собору Вишгородської Богородиці УГКЦ отець Тарас Валах. Присутні щиро молилися за загиблих.

«Прапор приспустити! Вінок на воду!» – лунає команда. Курсанти військово-морського ліцею (навчальний заклад, передислокований у 2014 році із Севастополя в Одесу через анексію Криму Російською Федерацією) покладають на море вінок.

Учасники заходу висловили свої думки і емоції під час мітингу пам’яті, який відбувся після покладання вінка.

Науковий співробітник ВІКЗ Вадим ПЕРЕГУДА: «У ці дні ми святкуємо також 100-річччя з часу визвольних змагань української революції, саме тоді було піднято жовто-блакитний прапор. Він символізує також енергію сонця і води. Вода – це носій інформації, і вона пам’ятає історію минулих часів. Енергія сонця, яке сьогодні так гарно світить – народження майбутнього. Місцевість під нами – Старосілля – колись називали раєм земним. Я думаю, що Україна найближчим часом стане тим раєм земним, де буде дуже добре жити всім. А ми пам’ятатимемо всіх, хто віддав своє життя за те, щоб Україна розквітала».

Віце –адмірал, голова громадської організації «Асоціації ветеранів військово-Морських сил України», Сергій ГАЙДУК: «Сьогоднішня подія – це певний крок між минулим і майбутнім. Місце, де ми зараз знаходимось – знакове. Адже це своєрідна братська могила багатьох поколінь українців, які боронили нашу землю. Але з нами зараз це ліцеїсти військово-морського ліцею, майбутнє українського флоту, майбутня наша еліта, майбутні флотоводці, люди, які рухатимуть нашу Україну до процвітання. Я сподіваюсь, що подібні заходи і стануть тими кроками, які повернуть Україну в цивілізований інтегрований процес, повернуть її історію і традиції, й ми знову будемо не державою біля моря, а справді морською державою».

Депутат Київської обласної ради Андрій ПЕЩЕРІН: «Я з однорічного віку живу на Київщині, однак родом з-під Маріуполя. Родина походить з сім’ї рибалок, з села Безіменного, яке зараз у жахливому стані, адже знаходиться тимчасовою окупацією. Болить душа за все те. Але я радий , що нині з нами ліцеїсти, а отже, у в нас є надія, що ми повернемо собі не тільки ту частину континентальної України, яка на Сході потерпає від воєнних дій, а й Крим, і водні простори».

Голова громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Олександр ЧУДНОВЕЦЬ: «На стрічці нашого вінка написано – «Пам’ять навіки». Пам’ять – це містке слово. Це пам’ять і про жителів затоплених сіл. І про тих козаків, яких пам’ятає Межигір’я. І про тих, хто виборював під час визвольних боїв у 20-х роках минулого століття незалежність України. І про тих, хто боронив рідну землю у часи Другої Світової війн. І про 1941-й рік, коли Київське ополчення стримувало ворога 72 дні, бо якби не Київська оборонна операції, то Москву фашисти, скоріше всього, взяли б. І про кораблі Пінської флотилії, які тут знаходяться. І про канонерський човен «Вірний». І про монітори «Житомир» та «Вінниця», залишки яких знаходяться тут, і нам ще належить під час експедиції ще деякі їх частини підняти. Це й пам’ять про тих, хто відбудовував Україну після війни. І про тих, хто зараз боронить нашу Україну. Дякую, що ми їх пам’ятаємо, і сподіваюсь, що ця пам’ять збережеться на майбутнє».

Директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада ЛИТОВЧЕНКО: «Від імені ВІКЗ хотілось би вклонитись цій місцині. Тут було затоплено 92 тисячі гектарів унікальних земель, квітучих садів, сіл – минулого і майбутнього. 33 тисячі людей вимушені були покинути цю місцевість. Це не тільки пам’ять про історико-культурну спадщину, а й про наших пращурів. Тому дуже символічно, що ми сьогодні тут, що відбувся поминальний молебень, що ми почули зворушливі слова і про історію, і про нашу минувшину. То ж нині вшановуємо пам’ять і полеглих героїв, і людей, які покинули ці територію, залишивши тут усе дороге для себе. І варто такі вшанування зробити традиційними. А у Вишгородському історико-культурному заповіднику має скластись експозиція, присвячена, в тому числі, й затопленим селам, яка б постійно поповнювалась».

Усі учасники мітингу були одностайними в тому, що такі заходи пам’яті мають стати традиційними.

Також у рамках заходу відбулось нагородження від ГО «Асоціації ветеранів військово-Морських сил України» і «Київське військово-історичне товариство». Відзнаки отримали і співробітники Вишгородського історико-культурного заповідника.

<< Назад