Меморіальний музей-садиба І.С.Козловського
Храм Бориса і Гліба
Національний музей Битва за Київ у 1943 році
Колонада Луна
Меморіальний музей Г.С.Сковороди
Творчі колективи
Творчі колективи
Меморіальний комплекс гетьману України Івану Мазепі та українському козацтву
					
				

Приймальня управління
(044) 286-87-48

 

 

16 жовтня 2019 року


Український інститут національної пам’яті
ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ
до Дня захисника України



14 жовтня Україна на державному рівні вшановує своїх захисників. Щорічне державне свято встановлено Указом Президента України “Про День захисника України” від 14 жовтня 2014 року № 806 на відзначення мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу.

У цей день українці поціновують воїнів, які в різні часи обороняли і обороняють нашу незалежність і територіальну цілісність, усіх захисників України незалежно від службового становища та статі.

Це свято нероздільно пов’язане з розвитком війська від часів Русі. Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних сил України, які сьогодні відстоюють суверенітет України у війні з російським агресором. 

Пропонуємо інформаційні матеріали, які розкривають, зокрема, тяглість і спадкоємність тисячолітніх військових традицій України. Вони стануть у нагоді під час відкриття виставки «Фактор свободи», а також підготовки та проведення меморіальних, урочистих, культурно-мистецьких, просвітницьких, військово-патріотичних заходів до Дня захисника України за участю представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, духовенства й організацій громадянського суспільства. Рекомендуємо також провести патріотичні заходи у військових частинах і закладах освіти за участю борців за незалежність України у ХХ столітті, ветеранів війни та антитерористичної операції, учасників операції із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Ключові повідомлення:
14 жовтня в Україні на державному рівні відзначається День захисника України, який нероздільно пов’язаний із розвитком українського війська та його військових традицій.

Історія цього свята має давню традицію. Покрову Пресвятої Богородиці відзначали козаки, за що свято отримало другу назву – Козацька Покрова. Українське військо 1917–1921 років зберігало козацькі військові традиції в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях тощо.

14 жовтня 1942 року вважається символічним днем утворення Української повстанської армії.

З початком сучасної російсько-українській війни майже чотириста тисяч українців взяли зброю до рук у лавах Збройних Сил, Національної гвардії, правоохоронних органів і добровольчих формувань, щоб зупинити агресію Російської Федерації та відстояти незалежність України.

Наразі Українська армія активно модернізується, позбувається радянської спадщини та відновлює українські військові традиції. Наше військо стає однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима більше 5 років досвіду боїв російсько-української війни. За цей час ми провели низку важливих реформ, аби війська професіоналізувалося та набуло інституційної значущості в країни.

Українська армія береже бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених підрозділів минулого: 24-та окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила, 72-га ОМБр імені Чорних запорожців, 93-тя ОМБр “Холодний Яр”, 30-та ОМБр імені князя Костянтина Острозького, 55-та окрема артилерійська бригада (ОАБр) “Запорізька Січ”, 26-та ОАБр імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського, 7-ма бригада тактичної авіації (БрТА) імені Петра Франка, 299-та БрТА імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Тяглість поколінь знайшла відображення і в елементах одностроїв – шапка “мазепинка”, нарукавний тризуб. Гасло “Слава Україні” – “Героям слава” стало офіційним вітанням українського війська.

Поряд із чоловіками на захист Батьківщини ставали жінки. До прикладу, нам відомі імена Христини Сушко та Харитини Пекарчук, які воювали в Армії УНР. У Легіоні Січових стрільців була Жіноча чота, співорганізаторкою якої була розвідниця Ольга Басараб. Сотні жіночих імен можна знайти серед героїв Другої світової, бійців УПА. В сучасній українській армії кожен десятий боєць – жінка. Вони пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли спеціальності снайпера, кулеметника, розвідника, механіка, інструктора, медика. За останні 10 років кількість жінок в українському війську зросла у 15 разів. Тому 14 жовтня ми вітаємо всіх захисників України, незалежно від статі.

У День захисника України ми вшановуємо сучасних захисників України та героїв різних епох нашої історії. Це день, коли необхідно згадати загиблих вояків і подякувати всім громадянам, які присвятили життя захисту Української держави.

Звільнити українську територію від окупанта без збройної відсічі неможливо. Тож боєздатне військо і внутрішня консолідація суспільства на основі спільних цінностей та поваги до власної держави забезпечать захист і відновлення територіальної цілісності країни.

Історична довідка
14 жовтня церкви східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Його суть – ідея заступництва Божої Матері над християнами.

У часи Русі військове мистецтво набуло значного рівня. Наші предки залишили про себе пам'ять як про хоробрих воїнів. Ушанування Пресвятої Богородиці як захисниці від ворогів має глибоке коріння і в Україні. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах на вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що перемогам над половцями завдячує Богові і заступництву Пречистої Діви Марії.

Традиція вшанування Покрови як покровительки війська зберігалася в українському козацтві. Це свято було одним з найголовніших для козаків. Тоді ж виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображувалися українські ієрархи, гетьмани та козаки. Також саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких обирали нового гетьмана або старшин. За козацької доби військо було не лише армією, але й стало основою української держави.

Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. У час правління гетьмана Івана Мазепи найактивніше розвивалося будівництво церков та іконописання, пов’язане із Покровою. Завдяки шанобливому ставленню козацтва до Покрови в народі це свято асоціюється з військовою честю, звитягою, мужністю, захистом рідної землі.

У добу Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Тодішнє політично-військове керівництво спиралося на військово-козацькі звичаї попередніх часів.

Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький “відбиток” є й у таких назвах: Січові Стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”). Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець.

Історичним спадкоємцем козацької державності – Гетьманщини XVII–XVIII століть став Гетьманат 1918 року. Тоді Українську Державу очолив Павло Скоропадський – “Його Ясновельможність Пан Гетьман”. Вже сама назва посади мала натяк на титулатуру козацької держави. Зв’язок із попереднім етапом державності підкреслювали форми документів, які застосовував гетьман – грамоти, закони, універсали. В часи Гетьманату була зроблена спроба відродити козацький стан.

У Другій світовій війні українці воювали в лавах Червоної, Української повстанської та багатьох арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Їхня стратегічна мета – відновлення української державності.

УПА також наслідувала козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року. У постанові Української Головної Визвольної Ради йдеться: “У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА

Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920–1930-х років. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона осіб.

Сьогодні наше військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима більше 5 років досвіду боїв російсько-української війни. За цей час ми провели низку важливих реформ Збройних Сил, армія професіоналізувалося і стала однієї з найважливіших інституцій країни. Нині модернізація війська продовжується. Окрім системи управління та матеріально-технічного забезпечення, реформувалася ідеологічна підготовка особового складу в умовах протидії збройній та інформаційній агресії Російської Федерації. Відновлення питомо українських мілітарних традицій та посилення ідеологічної складової патріотичного виховання особового складу сформувало у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за захист України.

У боях із підрозділами російської регулярної армії та підконтрольних їм бойовиків постало якісно нове українське військо, що відіграє значну роль в українському суспільстві.

Тяглість поколінь у традиціях сучасної української армії
Сьогодні Україна очищається від російського та радянського ідеологічного впливу, починає формувати пантеон власних героїв. Сторіччя Української революції 1917–1921 років повернуло в суспільну свідомість мужній чин борців за незалежну Україну. В Україні почали з’являтися вулиці, меморіальні дошки, пам’ятники, присвячені цим подіям.

Загалом у Збройних силах України змінилося ставлення до героїв Перших визвольних змагань. З’явилися почесні назви частин, пов’язані з особами та подіями Української революції. У затвердженій в 2017 році новій уніформі і знаках розрізнення Збройних сил України використали окремі елементи уніформ періоду 1917–1921 років. Найпомітніший –  нарукавний тризуб. Нову форму почесної варти розробили за взірцем одностроїв Сердюцької дивізії часів гетьмана Скоропадського.

“Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

Нарукавний тризуб – нарукавні знаки розрізнення, що носили на одностроях вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб  легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

“Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Виставка “Фактор свободи”
Протягом століть щира любов до України і прагнення свободи надихали наших захисників і лякали ворогів, які робили все для дискредитації лідерів українського духу. Найвищим проявом такого ідеологічного протистояння стали Іван Мазепа, Симон Петлюра та Степан Бандера. Їхніми іменами в різні часи Росія таврувала всіх, хто прагнув волі і незалежності Україні.

До Дня захисника України Український інститут національної пам’яті підготував і безоплатно передав у всі регіони України для експонування інформаційно-просвітницькі стенди “Фактор свободи” про ідентифікацію українського руху в різні часи. Виставка дає можливість по-новому переосмислити історичну роль Івана Мазепи, Симона Петлюри та Степана Бандери. Їх єднає ідея свободи, яку вони прагнули здобути для свого народу. Проте на шляху до її реалізації стояв ворог – Російська імперія в різних її проявах. 

У виставці йдеться про “виклики” напередодні боротьби Мазепи, Петлюри і Бандери, про їхні відповіді і команди, які разом відстоювали нашу свободу. Про те, як сучасна армія вшановує традиції минулих подвигів.

Цілі покоління їхніх послідовників називали мазепинцями, петлюрівцями, бандерівцями. З вуст прихильників і ворогів ці імена звучали однаково пристрасно, перші вкладали в них захоплення і гордість, а другі – страх і ненависть. Вони досі так звучать. Свободолюбність, завзятість, незламність в українцях досі означують як мазепинське, петлюрівське, бандерівське.